Благодать Господа Ісуса Христа і любов Бога з усіма нами!

1

“Висока то служба і велика гідність священиків! Їм дано те, чого не вділено ангелам. Бо тільки священики, висвячені в Церкві за правилами, мають власть приносити жертви і освячувати Тіло Христове… Їм дано святими словами освячувати Господа величної слави, величати Його своїми устами, тримати своїми руками, споживати своїми устами і подавати іншим людям!” — саме так про високу достойність священичого стану написано у трактаті “Наслідування Христа”, в одному з найвідоміших християнських творів, якому вже понад півтисячі років.

Ще за півтори тисячі років до того, як цей великий духовний скарб, відомий богословський твір, авторство якого приписують німецькому католицькому монаху з ордена Августинів Томі Кемпійському, став надихати людей до ведення благочестивого і богоугодного способу життя, у часи зародження християнської ери за настановами Ісуса Христа, премудрого Божого Будівничого, почалося становлення Святої Церкви. Основою Церкви Своєї Христос вибирає Симона, сина Йони з Витсаїди, і називає його Кифою, що у перекладі означає Петро (Скеля) (Йо.1:42,44). “Я на цій скелі збудую мою Церкву, й … пекельні ворота її не подолають” (Мт.16:18), — сповіщає Месія. Відтоді, як “Христос наділив Петра силою і владою, через яку Він став основою Церкви, ця саме влада була завсіди в руках Святіших Отців, Папів Римських (кожночасних наслідників Святого Петра, які мають найвищу власть над усіма єпископами та вірними світу).., щоб Христова Церква була сильною і могла перетривати всі вітри і бурі, — і щоб ніколи не розпалася”, — так про силу Церкви писав митрополит Андрей Шептицький у пастирських посланнях до духовенства й вірних Станиславівської єпархії, єпископом якої він був у 1899-1900 рр.

Згідно з переказами, які знаходимо у синоптичних Євангеліях, зустріч Ісуса Христа з Петром відбулася на берегах Генезаретського озера (Галилейського моря) (Лк.5:1-11; Мт.4:18-20). Саме про ту зустріч з майбутнім верховним апостолом Петром за тих часів, коли він ще був простим рибалкою, йшлося в Євангеліє від Луки, яке зачитав у неділю, 23 жовтня, о. Петро Венгрин, ЧСВВ, на Службі Божій у Храмі Пресвятої Трійці отців Василіян.

Отець Петро Венгрин прибув до нашого храму, щоб допомогти в служінні місцевій спільноті. Лише місяць тому відбувся обряд рукоположення у священики, через який йому було уділено Святу Тайну Священства. За церковним звичаєм, нововисвяченим священикам Господь через руки єпископа уділяє особливу благодать, яку вони мають можливість під час своїх приміційних (перших) служб передавати парафіянам. Саме у такий спосіб через руки отця-приміціянта Петра Венгрина всім присутнім у Троїцькій церкві вірним після Божественної Літургії було уділено Боже благословення…

З цієї нагоди зі словом привітань, подяки й побажань до отця Петра звернувся настоятель храму та монастиря отець Макарій Солюк, ЧСВВ. Він побажав новоієрею Петру глибокого єднання зі Спасителем у його священичому покликанні, міцного здоров’я, щастя, безмежних Божих ласк для гідного служіння у Христовому винограднику, завжди були невичерпним джерелом духовних сил для віруючих людей, яскравим прикладом євангельської праведності та побожності. На завершення як знак пошани та вдячності  вся церква заспівала традиційне “Многолітствіє”. Просимо, щоб Господь Бог щедро благословляв нас усіх і обдаровував Своєю благодаттю!

“Божа благодать лучить нас із Христом, — так говорив А. Шептицький. — Бо якраз ласка Божа є тим надприродним життям душі, що його Христос, наш Спаситель, уділяє Своїм вірним”. І саме священикам Господь делегував частину Своїх вічних повноважень. “Священики є для нас тими, котрим довірене наше духовне народження і відродження через хрещення; через них ми зодягаємось у Христа, і вмираємо разом із Сином Божим, і стаємося членами Його Святої Церкви, — говорив вселенський учитель, Святий Іван Золотоустий. — Священство здійснюється на землі, але належить до ряду чинів небесних… Люди, що живуть на землі і ще перебувають на ній, поставлені розпоряджатись небесним, отримали владу, якої Бог не дав ні ангелам, ні архангелам, бо не до них говорено: ‘Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі’ (Мт.18:18)… Щó священики діють на землі, те Бог довершує на небі”…

Священики — це посередники між Богом і людьми, вони є Божими помічниками у спасінні душ. Ісус Христос так ввічливо говорив про них: “Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, гордує Тим, хто послав мене” (Лк.10:16).

“Священича гідність — найшляхетніша з усіх світових гідностей”, — писав у своєму прекрасному творі “Велич і обов’язки священика” Святий Альфонс Ліґуорі, ЧНІ. Обов’язки священика-душпастиря є найкращими на землі, “бо його вибрав Господь, Бог твій, з-поміж усіх твоїх поколінь, щоб він стояв на службі в ім’я Господа” (Втор.18:5). Але, водночас, добрим священиком для парафіян бути надзвичайно важко. У священику Святий Іван Золотоуст бачить насамперед учителя, наставника, проповідника, пастиря душ, лікаря, який займається всіма хворими душами. “Пастир повинен мати багато мудрості і проникливості…, аби недужі добровільно й охоче приймали від священиків ліки і щоб були вдячні за зцілення… — навчав ієреїв Святий Іван у своєму знаменитому діалозі “Про священство”. — Якщо ж людина зійде з дороги правдивої віри, то на пастиря спадає великий тягар, що вимагає від нього великої витривалості і терпеливості… Тут потрібна справді геройська душа, яка б не впала у безсиллі, не сумнівалась у спасінні заблудлих, а безперестанно ‘лагідно картала тих, що спротивляються’ (2Тим.2:25)”. При цьому обов’язки свої духовенство має сповнювати як слід, “щоб бути для народу справжніми пастирями та батьками, бо колись мусять здати страшний рахунок перед Суддею та Господом”. Тому до тих, хто прийняв священичий обов’язок, потрібно ставитись дуже шанобливо. “Просім Бога за священиків, що працюють для вічного й дочасного добра вірних, щоби Бог кріпив їх ласкою своєю до ревного сповнювання тяжких обов’язків. Поважаймо їх не лише через їх достоїнство, але як учителів Божої правди, що вказують шлях до небесних висот”, — писав о. Микола Вергун у своїй книзі “Новомодні пророки або ‘біблійні дослідники'”.

“Слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають звіт дати” (Євр.13:17). Бо “священики двигають на собі тягар цілого світу; вони — честь і колони Церкви, двері та ключники Неба; вони — брама вічного міста, через яку всі приходять до Христа; вони — ключники, у яких ключі Небесного Царства; вони тримають цілий світ на плечах своєї святості”…

Прес-служба монастиря

2

3

4

5

6

7

8

9

10

You may also like...