Про монастир

Офіційна дата заснування монастиря при церкві Пресвятої Трійці в Кам’янці-Подільському – 22 травня 1722 р. Того ж 1722 р. на запрошення львівського єпископа Атанасія Шептицького з Перемиської єпархії сюди прибули василіянські ченці. Першим ігуменом новозаснованої обителі став о. Іван Машкевич. Відтоді настоятелі василіянського монастиря виконували також уряди єпископських офіціялів і візитаторів. 1735 р. при монастирському храмі було засноване братство Пресвятої Трійці.

1743 року Камʼянець-Подільський василіянський монастир у складі Святопокровської провінції (утворена 1739 р.) увійшов до об’єднаного Руського Чину святого Василія Великого. Один із найдавніших ігуменів о. Йосафат Пруницький (†1759) був довголітнім консультором провінції (впродовж 1743-1755 рр.), офіціялом і візитатором Камʼянецького та Барського крилосів Львівської єпархії (1746-1748 рр.), також за його сприяння й умілого керівництва в 1746-1749 рр. побудовано двоповерховий корпус монастирських келій. З 1759 і аж до 1793 р. при Камʼянецькому Святотроїцькому монастирі діяли богословські студії для молодих василіян. Впродовж цілого періоду тут, окрім ігуменів, вікаріїв та парохів, завжди проживали двоє отців-професорів і 4-6 братів або отців-студентів. В різний час тут навчали богословських предметів такі василіянські педагоги, як о. Адріян Шубович, о. Епіфаній Розлуцький, о. Варлаам Курницький, о. Онуфрій Крижановський, о. Гімназій Левицький, о. Януарій Громачевський, о. Гераклій Бєлькевич, о. Амврозій Ридошовський та інші. Рішеннями уряду Речі Посполитої (1764 і 1787 рр.) при монастирі планувалось також відкрити школу із конвіктом, одначе планам цим так і не судилось здійснитися, бо після другого поділу Польщі Камʼянець-Подільський увійшов до складу Російської імперії й перед василіянами відкрилася зовсім інша реальність. Урядовим декретом від 12 квітня 1795 р. Святотроїцький василіанський монастир у Кам’янці-Подільському остаточно припинив своє існування, василіяни перейшли до Почаєва та діючих монастирів у Галичині, а вже в листопаді 1795 р. його зайняли православні ченці. Ще наступні 10 років василіянський прокуратор о. Йосиф Банульський старався відсудити обитель від православного єпископа Йоанікія в Кам’янецькому міському суді на користь василіян, та безуспішно.

Впродовж років Святотроїцький храм та комплекс уже православного монастиря зазнали чимало змін і реконструкцій, зокрема в 1837-1838 рр. до південного крила було добудоване двоповерхове житлове приміщення з келіями і каплицею, а 1858 року келії були з’єднані з церквою. У 1933 р. за розпорядженням радянської комуністично-атеїстичної системи церкву було зачинено, а в 1935 р. – підірвано, а залишки розібрано до фундаменту. Монастирський корпус після Другої світової війни почав використовуватись як гуртожиток від радгосп-технікуму.

Про відновлення василіянської традиції в Кам’янці-Подільському провід Чину старався ще перед Другою світовою. Так, у 1919 р. – в часі встановлення української влади в Кам’янці Симоном Петлюрою – василіянин о. Йосафат Жан, який був тоді капеланом Української Галицької Армії вистарався в міського уряду гектар землі біля університету та 45 млн. гривень від уряду Петлюри на будівництво церкви і монастиря. Впорядкуванням документації, виготовленням архітектурних планів та самим будівництвом розпочали займатися двоє отців з Галицької провінції, о. Анастасій Калиш (протоігумен у 1920-1930 рр.) та о. Онуфрій Бурдяк, але наступ совітів знівечив їхні благородні плани.

Василіяни повернулися в Кам’янець-Подільський знову аж у 1995 р., тоді ж з благословення Блаженнішого Мирослава Любачівського (від 3 березня 1995 р.) розпочалася віднова церкви Пресвятої Трійці. 23 вересня 1996 р. Кир Любомир Гузар благословив заснування в Кам’янці василіянської обителі (з 27 липня 1998 р. – резиденції), першим настоятелем якої призначено брата Давида Кулинича, що розпочав будівництво церкви. На настоятельство о. Йосифа Будая (2005-2010 рр.) припадає припадає період найінтенсивнішої розбудови храму Пресвятої Трійці, тоді також повернено кілька кімнат-келій монастиря, який і надалі залишається гуртожитком. 10 липня 2010 р. за участі єпископа Кам’янець-Подільського Леона Дубравського (РКЦ), близько 30 священиків та численних вірних храм освятив правлячий єпископ Тернопільсько-Зборівський Василь Семенюк. 17 серпня 2010 р. декретом Преосвященнішого Василія Семенюка василіянській монастирській церкві Пресвятої Трійці надано статус парафіяльної.

За матеріалами о. Єроніма Грома, ЧСВВ та о. Венедикта Деркача, ЧСВВ

Вікіпедія