Табір при монастирі Ченців Василіян

80
Нарешті отямившись після насиченого тижня Веселих Канікул з Богом при Василіянською монастирі Пресвятої Тройці у прекрасному місті Кам’янець-Подільський, я вирішила, що прийшов час викласти все пережите на папері чи то швидше на планшеті. До поїзда ще півтори години, навколо жодної людини, яка розмовляє зрозумілою мені мовою – всі обставини тільки сприяють цьому.

Отже, проаналізувавши минулий тиждень, я дійшла висновку, що це один з найкращих таборів, які мені доводилося проводити. Зараз спробую пояснити чому.

По-перше, я ще не була на таких молодих василіянських парафіях. Тут дуже добре видно наскільки важливою і необхідною є праця з дітьми чи то навіть молоддю. Мало хто зрозуміє, що 26 дітей на таборі – це велике досягнення, на яке ніхто навіть не сподівався. Я добре пам’ятаю як о. Миколай Козелківський готував мене до того, що можливо навіть 20 дітей не прийде. Тому дуже рада, що цей табір перевершив сподівання усіх. Більшість учасників ніколи досі регулярно не відвідували катехизації та не знали, що життя при парафії може бути таким активним та радісним.

Цікавіше мабуть було спостерігати за дорослими, які інколи не могли стримати сліз спостерігаючи за щасливими обличчями дітей, які не сидять вдома за комп’ютером, а веселяться при церкві ще й навчаючись чогось корисного.

По-друге, я зрозуміла, що відсутність умов (приміщення…) це зовсім не причина не проводити працю на парафії. І ніхто мене ніколи вже не переконає у зворотньому, оскільки я побувала в обох ситуаціях і твердо переконалася, що головне бажання. Ну і напевно, щоб палки в колеса ніхто не ставив.
Така праця з викликами навіть цікавіша, бо доводиться кожного разу пристосовуватися, шукати нові рішення, мати безліч варіантів, проте, її результат приносить ще більше задоволення та радості.

Хоча я цілком погоджуся, якщо хтось мені скаже: ” А ти спробуй так цілий рік попрацювати, а не один тиждень”. Справедливо. І категорично заперечити це я не можу. Але точно не злукавлю, якщо скажу, що з радістю спробувала б.
Напевно, не останню роль в таких приємних спогадах зіграло саме місто, яке вражає своєю красою та історією. Кожного дня відкриваючи нові його куточки переконалася, що не потрібно далеко їхати аби побачити мальовничі місця та відпочити.
Цей тиждень був, без сумніву, надзвичайно цінним досвідом, який вніс свої корективи в моє бачення праці з дітьми та життя і потреб парафії загалом. Він також надихнув на багато нових ідей, перспектив та дав масу нової енергії, яку я ціле літо шукала після виснажливого минулого року.

Повернувшись з Кам’янця-Подільського, в мене залишилося тільки одне бажання – щоб місцева молодь та духовні провідники ніколи не втрачали бажання і сил працювати, не зважаючи на всілякі перешкоди, які будуть з’являтися. Нехай і результат буде помітно не одразу, але добра і щира праця закладе необхідний фундамент для майбутнього процвітання.

Ірина Бутинець (керівник Школи Аніматора “МоКаДо”), парафія Пресвятого Серця Христового отців Василіян у м. Жовква, Львівська обл.

20

28b

35

79

You may also like...


Warning: sizeof(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/osbmkyiv/public_html/osbm-kp.com.ua/wp-content/plugins/bmo-expo/classes/theGallery.php on line 136