Там, де небо торкнулося землі…

original-3604079702

…Саме так з впевненістю можна сказати про Ясну гору, на якій розташований Свято-Преображенський або, як його називають в простонародді, Спасівський монастир, де служать ченці Чину Святого Василія Великого, що в с. Гошів, Долинського району, що на Франківщині.

Гошівський монастир наче обраний Божою Матір’ю собі за трон. Адже безліч разів зруйнований, він щоразу наново поставав із руїн. Його найбільша святиня – чудотворна ікона Божої Матері Гошівської, оригінал якої був втрачений, являє чуда і у своїй копії як свідчення того, що милість належить, звичайно, самій Пресвятій Богородиці і ще як особлива нагорода Божої Матері за вірність відданих Їй людей. Виник монастир ще на п. XVIст. у неспокійні часи кривавих нападів на українські землі турків і татар. Через набіги та руйнування монахам доводилося кілька разів міняти місце свого проживання, і востаннє монастир було перенесено з урочища Чорний Ділок, розташованого біля підніжжя гори, на самий її вершечок, де він існує й до нині. Найвизначнішими фундаторами обителі була родина Гошовських, із якими пов’язана також поява тут чудотворного образу Божої Матері, відомого тепер як Гошівська Богородиця. Саму назву «Ясна гора» місцевість, де був розташований монастир, отримала з часу появи тут у 1737 році чудотворного образу Божої Матері – копії знаної в цілій Європі ікони Ченстоховської Богородиці. На честь монастиря отців-паулінів у Ченстохові (Польща), де зберігалася ця ікона і який також називався Ясна гора, нова українська святиня почала називатися так само. Зрештою, назва ця мала символічне звучання – як  місце сяяння невгасимої слави Божої Матері через численні милості, явлені тут. За давнім переданням, ікона-копія Ченстоховської Богородиці опинилася у будинку шляхтича Миколи Гошовського, коли, втікаючи від лихоліття селянських повстань, тут шукали притулку доньки хорунжого Андрія Шугая з с.Хоробрів на Тернопільщині, який власне й привіз ікону з паломництва до Польщі. Якось під час пожежі в маєтку Шугаїв образ показав перше чудо: коли стіни будинку обвалилися, непорушною залишилася лише стіна, на який висіла не заторкнута вогнем ікона. Вже у будинку Гошовських сталося друге чудо: образ засяяв яскравим світлом, а відтак на лику Пресвятої  Богородиці з’явилися сльози. Чудо “плачу” засвідчили численні свідки, і родина Гошовських із побожного пієтету до святині передала ікону до Гошівського монастиря. Тоді ж митрополит Атаназій Шептицький офіційно проголосив ікону чудотворною. Адже вона буквально виливала свої милості на молільників: лише до кінця ХVІІІст. у монастирській книзі з’явилося понад 100 записів про різноманітні випадки зцілення, що сталися завдяки молитвам перед нею. Із того часу Гошівський монастир відвідували численні паломники, він став одним із найбільших відпустових місць Галичини. Гошівську Богородицю в народі нарекли Царицею Карпат.

В минулі вихідні (9-10 вересня 2017 р.) на Ясній горі у Гошівському монастирі відбулися центральні урочистості з нагоди святкувань 400-літнього ювілею реорганізації Василіянського чину св.Йосафата та 380-х роковин кончини владики Йосифа Велямина Рутського, митрополита Київського. До цієї події вирішила доєднатися і спільнота нашої парафії з Святотроїцької церкви та монастиря отців василіян м.Кам’янець-Подільського на чолі з настоятелем однойменного василіянського монастиря о.Макарієм Солюком, ЧСВВ, вирушивши комфортабельним “Неопланом” на прощу до Гошева. У запланований час рушили. В дорозі під духовним проводом о.Макарія помолили Вервицю до Богородиці за мир в Україні, за наші родини, за наших воїнів на Сході, щоб живими і здоровими повернулись до рідних домівок. Отець Макарій коротко розповів про формацію Василіянського Чину, географію василіянських обителей від України до далекої Аргентини. Прикметно, що отці-василіяни служать на Сході нашої держави, зокрема у Донецькому регіоні. Також отець-настоятель розповів про історію самого Гошівського монастиря, чудотворну ікону Матінки Божої та поділився своїми дитячими спогадами про прощі до василіянської Гошівської обителі, бо ж сам є родом з Гошева. А ще співали патріотичних пісень. Своїми голосами нас зачаровували Катруся Атаманчук, отець-ігумен та парафіяни. Надвечір прибули до місця призначення. Гошів зустрів неосінньо–теплим вечором. Поволі опускалися сутінки, запалювалися ліхтарі на монастирському подвір’ї, з церкви линув спів хору, що огортало всіх і кожного невидимою поволокою спокою, духовності, якогось неймовірного відчуття. Після святої Літургії почалась Велика Вечірня, а далі – Хресна дорога від підніжка Ясної гори. Хресну дорогу провадили о.Захарій Слободян, ЧСВВ та о.Макарій Солюк, ЧСВВ. Кожна стація хресної дороги, окрім страждань і мук нашого Спасителя, була присвячена мученикам ХХст., часів репресій і гонінь за віру і Церкву, представників Василіянського Чину таких як Павло Гойдич, Віталій Байрак, Северіян Бараник, Яким Сеньківський та багато інших. Про кожного з них о.Захарій розповів коротку історію їхнього життя і подвигу в страшні часи переслідувань. На кожній стації молилися в окремому молитовному наміренні, що стосувалися Церкви, самого Чину, неньки-України. Щільною вервичкою сотні прочан поволі долали цей шлях нічним лісом, підсвічуючи собі свічками та ліхтариками, що додавало ще більшої невимовної молитовної атмосфери. І линув понад лісом спів оксамитового голосу о.Макарія, що провадив співану частину Хресної дороги. Опісля був Молебен до св.Василія, Адорація Найсвятіших Тайн, благословення мощами св.Василія і свщмч Йосафата, яких цьогоріч в особливий спосіб вшановує Василіянський Чин і вся Греко-Католицька церква. А наступного дня, в неділю 10 вересня, як кажуть у народі, яблуку ніде було впасти, тисячі паломників з різних куточків України прибули до Гошева. Об 11:00 год. відбулась урочиста Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав із владиками Синоду УГКЦ. На свято чисельно зібралися ченці-василіяни, сестри-монахині, священики. Літургію супроводжував Національний заслужений академічний народний хор України імені Григорія Верьовки.

Роздумуючи на тему притчі про виноградник недільного Євангелія, лейтмотивом якого звучали слова: “Багато покликах, мало вибраних”, Блаженніший Святослав наголосив, що Христос нам малює цілком інший образ Бога. Він каже: “То не ви Його шукаєте, то Він вас шукає. Він запрошує Вас, Він висилає до вас своїх слуг, аби вони стукали до ваших сердець”.

“Господь підготував і відкрив усім нам двері свого Небесного Царства. Ми всі запрошені і покликані. Однак чому не всі є вибраними? Адже є різниця між бути покликаним і бути вибраним”, − зазначив Глава УГКЦ.

За словами проповідника, до Царства Небесного Господь кличе і добрих, і злих. Навіть більше, Він усім роздає весільний одяг: “Щоразу, коли Церква приймає у свої обійми новоохрещених, то їх одягають в білу одежу, яка означає чистоту і непорочність того, хто приймає Боже запрошення. Наш Отець Небесний є таким щедрим, бо роздає не тільки запрошення, а й свій одяг (свою благодать). Він усіх нас хоче бачити за столом бенкету Небесного Царства. Вибраним стає той, хто не нехтує Його запрошенням, той, хто Його приймає, приймає Божу благодать, приймає дар Божий, приймає запрошення до Небесного Царства”.

Проповідник пригадав, як раніше, у часи переслідування Церкви, люди шукали за запрошенням прийти на Службу Божу, яку тоді служили таємно. Подекуди люди йшли пішки багато кілометрів, аби “сісти за Євхаристійну трапезу”, яку нам підготував Небесний Отець.

“Часто сьогодні ми, єпископи, священики, ченці, запрошуємо людей на цю небесну трапезу Царства, яка відкрита нам сьогодні, а так багато є таких, які не приходять, відмовляються від цього запрошення. Ми сьогодні стоїмо на великому роздоріжжі, маємо спокусу знехтувати цим запрошенням. Закликаю і прошу вас, як той, хто виконує лише оцю службу Божого посланця і слуги: прийдіть, не знехтуйте, бо від вибору, який зробите сьогодні, залежить ваша вічність”, − закликав вірян Предстоятель УГКЦ.

За його словами, навіть тоді, коли ми згрішили, втратили хрещальний чистий одяг, не потрібно боятися, а треба приступити до Таїнства Сповіді, бо вона є тим “депозитом Божої благодаті і милосердя, прощення, в якому наш Небесний Отець у Сині через Духа Святого знову роздає нам цю весільну одіж, котра робить нас здатними гідно приступити до Причастя, сісти за Євхаристійний бенкет”.

Наприкінці Літургії Глава УГКЦ подякував усім за молитву та підкреслив присутність владик, які прибули до Гошева з усієї України та з-за кордону. Також Блаженніший Святослав привітав із цим святом отців-василіян та побажав їм дії Святого Духа, який давав би благодать день у день обновлятися у Христовому служінні. Він побажав василіянам бути тим вогняним стовпом, що зображений на гербі Чину, аби іскрою Божої любові запалювати серця ближніх.

У зверненні до молоді Блаженніший Святослав закликав їх, щоб не сумнівалися, а відгукнулися на Божий поклик та присвятили своє життя Христові в монашому стані. Особливі слова Глави УГКЦ були звернені до українських військових та їхніх матерів.

Відтак протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя о.Йоан Школик, ЧСВВ, подякував Блаженнійшому Святославу та всім паломникам і гостям свята. Говорячи про 400-літній ювілей, о.Йоан сказав, що ця подія є не заради святкувань, а заради того, щоб, згадуючи своїх славних попередників, ми старалися їх наслідувати. По завершенні помолили молитви на отримання повного відпусту, і Блаженніший Святослав уділив всім присутнім апостольське благословення.

Після молитви за Україну «Боже великий, єдиний» хор імені Григорія Верьовки дав концерт з кількома духовними та патріотичними піснями. До програми долучився чоловічий монаший хор «Deisis» із Василіянського інституту філософсько-богословських студій імені митрополита Йосифа Велямина Рутського з Брюхович та о.Вітольд Левицький.

По обіді рушили додому. Хоч втома й давалася взнаки та для гарного настрою то не завада. Так само під духовним проводом нашого духівника помолили Вервицю в подяку Богові і Діві Марії за нашу прощу і щасливу дорогу. А потім співали. Різних пісень. Не зчулися, як за вікном нашого автолайнеру тихо опустився вечір… Де й поділися 6 годин дороги! Перебуваючи під опікою Цариці Карпат – Гошівської Богородиці, наче перелетіли ту відстань… Мерехтінням золотавих вогників зустрічав нас вечірній Кам’янець. На завершення о.Макарій звернувся з подякою до всіх і кожного зокрема за цю спільнотову подорож. Дякували і ми йому за щирість і простоту, за батьківську опіку до нас. Адже такі прощі якнайліпше гуртують людей, сприяють кращій формації “живої” парафії. Одностайно прийняли рішення зробити такі поїздки традиційними, адже святих життєдайних місць ще є чимало та й намірень не бракує. Отож, беремо “життєвий тайм-аут” і… до нової мандрівки!

 Підготувала

Людмила Чайковська

You may also like...